роздягнений
РОЗДЯ́ГНЕНИЙ, РОЗДЯ́ГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до роздягти́, роздягну́ти.
Марусі було якось не по собі в одній задній запасці: мовби зовсім роздягнена (Г. Хоткевич);
Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (О. Довженко);
// роздя́гнено, роздя́гнуто, безос. пред.
Усе роздягнено, і все напоготові. Ніч повертає голову: пора! (М. Вінграновський);
За цілу зиму вперше свитки Всіма роздягнуто було (С. Воскрекасенко).
2. у знач. прикм. Без одягу; неодягнений, голий.
Села нема. Його татари змели залізом і огнем. Він бачить... хвилями пожару людей роздягнених жене... (В. Сосюра);
Роздягнутий Юра лягає на спину, і мати укриває його до плечей (Ю. Смолич);
// у знач. ім. роздя́гнений, ного, і роздя́гнутий, того, ч.; роздя́гнена, ної і роздя́гнута, тої, ж. Без одягу, неодягнена, гола людина.
Марія .. виймила [вийняла] зі скрині сорочку і подала роздягненому (В. Стефаник).
3. у знач. прикм., перен. Без зеленого вбрання (про дерева, землю і т. ін.).
Голий, роздягнений ліс.
4. у знач. прикм., перен., розм. Який був підданий руйнуванню, розоренню; спустошений, бідний, убогий.
Механізатори роздягли, обдерли те судно.., а тепер, під час перекуру, зібравшись коло майстерень, весело кивають в бік затоки, в бік роздягнутого сталевого велетня (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)