роздягнений

РОЗДЯ́ГНЕНИЙ, РОЗДЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до роздягти́, роздягну́ти.

Марусі було якось не по собі в одній задній запасці: мовби зовсім роздягнена (Г. Хоткевич);

Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (О. Довженко);

// роздя́гнено, роздя́гнуто, безос. пред.

Усе роздягнено, і все напоготові. Ніч повертає голову: пора! (М. Вінграновський);

За цілу зиму вперше свитки Всіма роздягнуто було (С. Воскрекасенко).

2. у знач. прикм. Без одягу; неодягнений, голий.

Села нема. Його татари змели залізом і огнем. Він бачить... хвилями пожару людей роздягнених жене... (В. Сосюра);

Роздягнутий Юра лягає на спину, і мати укриває його до плечей (Ю. Смолич);

// у знач. ім. роздя́гнений, ного, і роздя́гнутий, того, ч.; роздя́гнена, ної і роздя́гнута, тої, ж. Без одягу, неодягнена, гола людина.

Марія .. виймила [вийняла] зі скрині сорочку і подала роздягненому (В. Стефаник).

3. у знач. прикм., перен. Без зеленого вбрання (про дерева, землю і т. ін.).

Голий, роздягнений ліс.

4. у знач. прикм., перен., розм. Який був підданий руйнуванню, розоренню; спустошений, бідний, убогий.

Механізатори роздягли, обдерли те судно.., а тепер, під час перекуру, зібравшись коло майстерень, весело кивають в бік затоки, в бік роздягнутого сталевого велетня (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

роздягнений

Значення в інших словниках