роздягнений

РОЗДЯ́ГНЕНИЙ, РОЗДЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздягти́, роздягну́ти.

Марусі було якось не по собі в одній задній запасці: мовби зовсім роздягнена (Хотк., II, 1966, 148);

Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Довж., І, 1958, 300);

// роздя́гнуто, безос. присудк. сл.

За цілу зиму вперше свитки Всіма роздягнуто було (Воскр., І всерйоз.., 1960, 92).

2. у знач. прикм. Без одягу; неодягнений, голий.

Села нема. Його татари змели залізом і огнем. Він бачить… хвилями пожару людей роздягнених жене… (Сос., І, 1957, 353);

Роздягнутий Юра лягає на спину, і мати укриває його до плечей (Смолич, II, 1958, 13);

// у знач. ім. роздя́гнений, ного, ч.; роздя́гнена, ної, ж. Без одягу, неодягнена, гола людина.

Марія.. виймила [вийняла] зі скрині сорочку і подала роздягненому (Стеф., І, 1949, 197).

3. у знач. прикм., перен. Без зеленого вбрання (про дерева, землю і т. ін.).

4. у знач. прикм., перен., розм. Який був підданий руйнуванню, розоренню; спустошений, бідний, убогий.

Давно вже радгоспні механізатори роздягли, обдерли те судно.., а тепер, під час перекуру, зібравшись коло майстерень, весело кивають в бік затоки, в бік роздягнутого сталевого велетня (Гончар, Тронка, 1963, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

роздягнений

Значення в інших словниках