розділення

РОЗДІ́ЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. розділи́ти, розділя́ти.

Ви думаєте, мир приніс я вам на землю? Не мир, а меч, страшенне розділення [розділення]. Ні вашим молитвам, ні каяттю, не внемлю [вірю], О ви, перелюбне і людожерне плем'я! (П. Куліш);

Мати безмірно рада листуванню з донькою, пише, що приїде, як тільки попродає дещо з того, що залишиться їй після розділення майна з чоловіком (П. Автомонов).

Значення в інших словниках

1. розділення — розді́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розділення — [роуз'д’ілеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. розділення — -я, с. Дія за знач. розділити, розділяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розділення — РОЗДІ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розділи́ти, розділя́ти. Копенгагенський конгрес прямо осудив розділення професійних спілок за національностями (Ленін, 24, 1972, 284); Мати безмірно рада листуванню з донькою, пише, що приїде...  Словник української мови в 11 томах
5. розділення — Розділення, -ня с. Раздѣленіе. Чи думаєте, що прийшов дати впокій на землі? Ні, глаголю вам, а розділення. Єв. Л. ХІІ. 51.  Словник української мови Грінченка