розділений

РОЗДІ́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розділи́ти.

Волосся [у Марії] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділем (Леся Українка);

Тоня .. зорила крізь кущ на Віталія так, ніби шкодувала, що вони розділені кущем (О. Гончар);

А ти – люби! Та так, щоб бурі крила Любов дала на трудному путі. І не розділена – вливала в серце сили, Ніким не прийнята – підносила в житті! (Л. Забашта);

// розді́лено, безос. пред.

В останню мить їхню колону теж розділено, відокремлено тільки передніх (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. розділений — розді́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розділений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розділити. || розділено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розділений — Розді́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розділений — РОЗДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розділи́ти. Волосся [у Марії] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділем (Л. Укр., III, 1952, 176); Тоня..  Словник української мови в 11 томах