розділятися

РОЗДІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗДІЛИ́ТИСЯ, ділю́ся, ді́лишся, док.

1. Ділитися на частини, шматки і т. ін.

Велика крижина розділилася;

// Поділятися на менші одиниці (про колектив людей).

Розділяйтеся на три купи і ставайте на три дороги перед трьома брамами (О. Довженко);

Для того щоб прискорити ремонт, Власенкова бригада розділилась (Д. Ткач);

// Утворювати розгалуження; розгалужуватися.

Ріка під містком розділялася надвоє (Яків Баш);

Далі розлилось Червоне море і розділилося по половині (Леся Українка).

2. Ділитися на якесь число без лишку.

3. Розподіляти між собою (спільне господарство, майно і т. ін.).

Брати у батьківській жили старій оселі, Не розділявшися (М. Рильський).

4. Роз'єднуватися, утворюючи проміжок між ким-, чим-небудь.

Руденька рідка борідка розділялася на два довгі клиночки і вся світилась наскрізь (І. Нечуй-Левицький);

// Розходитися в різні боки.

Гребці розділилися. Іван вийшов на берег, а Пилип поплив за човном (Панас Мирний);

Лена вправо, я ж уліво – й розділилися умить (П. Тичина);

// Розмежовуватися, відділяючись чим-небудь, що є посередині.

Приміщення розділяється довгим коридором.

5. перен. Бути різними; виявлятися суперечливими.

Гадки розділилися. Йон з Прохірою стояли на першому проекті та покладали надію на службу Божу; Маріцца схилялася на Йонів бік (М. Коцюбинський);

Іти чи не йти Усманові увечері до Марти? Думки батарейців про це розділились (О. Гончар);

Ніяк не міг [Тарас] заспокоїтись. Здавалось, все у ньому розділилось рівно надвоє, засперечалося (Василь Шевчук);

* Образно. І ось настане час і мить, Коли розділиться людина, І дух у ній запломенить І заричить страшна звірина (О. Бердник).

6. тільки недок. Пас. до розділя́ти, розді́лювати 1–3.

◇ Діли́тися (рідко розділя́тися) / поділи́тися оста́ннім (заст. послі́днім) [шматко́м (куско́м) хлі́ба] див. діли́тися;

(1) Розділи́тись послі́днім куско́м хлі́ба (д) див. діли́тися.

Словник української мови (СУМ-20)