розділятися

РОЗДІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗДІЛИ́ТИСЯ, ділю́ся, ді́лишся, док.

1. Ділитися на частини, шматки і т. ін.;

// Поділятися на менші одиниці (про колектив людей).

Розділяйтеся на три купи і ставайте на три дороги перед трьома брамами (Довж., І, 1958, 248);

Для того щоб прискорити ремонт, Власенкова бригада розділилась (Ткач, Плем’я.., 1961, 351);

// Утворювати розгалуження; розгалужуватися.

Ріка під містком розділялася надвоє (Баш, Вибр., 1948, 79);

Далі розлилось Червоне море і розділилося по половині (Л. Укр., І, 1951, 256).

2. Ділитися на якесь число без лишку.

3. Розподіляти між собою (спільне господарство, майно і т. ін.).

Брати у батьківській жили старій оселі, Не розділявшися (Рильський, Поеми, 1957, 27).

4. Роз’єднуватися, утворюючи проміжок між ким-, чим-небудь.

Руденька рідка борідка розділялася на два довгі клиночки і вся світилась наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 57);

// Розходитися в різні боки.

Гребці розділилися. Іван вийшов на берег, а Пилип поплив за човном (Мирний, І, 1954, 312);

Лена вправо, я ж уліво — й розділилися умить (Тич., II, 1957, 325);

// Розмежовуватися, відділяючись чим-небудь, що є посередині.

Приміщення розділяється довгим коридором.

5. перен. Бути різними; виявлятися суперечливими.

Гадки розділилися. Йон з Прохірою стояли на першому проекті та покладали надію на службу божу; Маріцца схилялася на Йонів бік (Коцюб., І, 1955, 275);

Іти чи не йти Усманові увечері до Марти? Думки батарейців про це розділились (Гончар, Маша.., 1959, 8).

6. тільки недок. Пас. до розділя́ти, розді́лювати 1 — 3.

Словник української мови (СУМ-11)