розета
РОЗЕ́ТА, и, ж., спец.
Орнаментальний малюнок у вигляді квітки з однаковими пелюстками або вписаного в коло листя.
Наприкінці XVIII ст. в українське меблярство проникає новий стиль – класицизм. .. Повертається античне оздоблення – розети, плетінка, меандри, гірлянди з лаврових листків і квіток, лікторські в'язки, сагайдаки і стріли (з наук.-попул. літ.);
Декоративне оздоблення титулу (“Устава”) складається лише з орнаментальної рамки, заповненої бордюром із розет в кружках і листків (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)