розетка
РОЗЕ́ТКА, и, ж.
1. Пристрій для вмикання освітлювальних, нагрівальних та інших приладів в електромережу.
В звичайну штепсельну розетку можна ввімкнути лише один електроприлад (з наук.-попул. літ.);
Професор висмикнув телефонний шнур з розетки (І. Волошин);
Рвонув [Іван] з розетки штепсель, аж репродуктор гойднувся (В. Дрозд).
2. Маленьке блюдечко для варення, меду і т. ін.
Лимон нарізують тонкими кружальцями і подають на великій розетці або плоскій вазі (з наук.-попул. літ.);
Столи багатьох киян прикрасив посуд, випущений заводом художнього скла, – кришталеві салатники, розетки, попільнички (з газ.).
3. бот. Група листків, скупчено розташованих на вертикальному стеблі, ледве піднятому над землею.
Розмножуються суниці вкоріненими розетками, що утворюються на однорічних пагонах – вусах (з наук. літ.);
Листки хрестоцвітних розміщені на стеблі чергово або зібрані в прикореневу розетку (з навч. літ.);
У квітні на лісовій галявині з невеличкого кореневища, де було накопичено вдосталь поживних речовин, з'являється розетка гофрованих листочків з китицею жовтеньких квітів [первоцвіту] (з наук.-попул. літ.).
4. спец. Те саме, що розе́та.
На цих плитах [Софійського собору] вирізьблені складні узори з плетива, розеток, хрестів (з наук. літ.);
У геометричному орнаменті килимів переважають такі елементи, як квадрат, ромб, прямокутник, розетка (з наук. літ.).
5. Стрічка, тасьма, шнур, зібрані в пучок у вигляді квітки, яка є прикрасою на одязі, розпізнавальним знаком і т. ін.
Сивий дідуган у зеленому мундирі з розеткою підтюпцем підбігає до пана з золотим шитвом і щось шепоче йому на вухо (О. Полторацький);
Вінки виготовляють і з кольорових стрічок – у вигляді бантів або розеток навколо голови (з наук. літ.).
6. Скляний, кришталевий, фарфоровий або металевий кружечок з отвором посередині, який охороняє свічник від крапель воску, стеарину і т. ін.
Блищали бронзові жирандолі з високими восковими свічками в кришталевих розетках (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)