Словник української мови у 20 томах

розжалувати

РОЗЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., кого, заст.

Позбавити кого-небудь попереднього звання, чину.

– Три тижні ходив у єфрейторах. А потім мене розжалували (Ю. Мушкетик);

// Понизити на посаді; позбавити попередньої посади.

З козачків розжалували його в пастухи (Панас Мирний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. розжалувати — розжа́лувати дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. розжалувати — -ую, -уєш, док., перех., заст. Позбавити кого-небудь попереднього звання, чину. || Понизити на посаді; позбавити попередньої посади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розжалувати — див. деградувати  Словник чужослів Павло Штепа
  4. розжалувати — РОЗЖА́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., заст. Позбавити кого-небудь попереднього звання, чину. — Три тижні ходив у єфрейторах. А потім мене розжалували (Мушк., День.., 1967, 67); // Понизити на посаді; позбавити попередньої посади. З козачків розжалували його в пастухи (Мирний, IV, 1955, 169).  Словник української мови в 11 томах