розжаляти
РОЗЖАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, РОЗЖА́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм.
1. кого. Те саме, що розжало́блювати 1.
А коли серед ґвалту гидкого І дівоча сльоза забринить, – То вона не розжалить нікого (М. Старицький);
– Мені дуже прикро, що я не стрималась і крикнула, зробила істерику, наче щоб вас розжалити... (М. Грушевський).
2. що. Розтривожувати, хвилювати серце, душу і т. ін.
Най я довше не думаю, най серця не розжаляю (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)