розжаляти

РОЗЖАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, РОЗЖА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм.

1. Те саме, що розжало́блювати 1.

А коли серед гвалту гидкого І дівоча сльоза забринить, — То вона не розжалить нікого (Стар., Вибр., 1953, 56).

2. Розтривожувати, хвилювати серце, душу і т. ін.

Най я довше не думаю, най серця не розжаляю (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. розжаляти — розжаля́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розжаляти — -яю, -яєш, недок., рідко, розжалити, -лю, -лиш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що розжалоблювати 1). 2》 Розтривожувати, хвилювати серце, душу і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розжаляти — РОЗЖАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., рідко, РОЗЖА́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм. 1. кого. Те саме, що розжало́блювати 1. А коли серед ґвалту гидкого І дівоча сльоза забринить, – То вона не розжалить нікого (М.  Словник української мови у 20 томах
4. розжаляти — Розжаля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розжалити, -лю, -лиш, гл. Разжалобливать, разжалобить. Най я довше не думаю, най серця не розжаляю. Гн. І. 182. Десь у тебе, Марусе, кам'янеє сердечко: вечір стоїш, не заплачеш, матінки не розжалиш. Мет. 203. Батенька розжалила. Чуб. III. 190.  Словник української мови Грінченка