розжалітися

РОЗЖАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., розм., рідко.

1. Те саме, що розжа́лобитися.

Поглянув він на той шлях, та і в його серце розжалілося, як наче од свого власного смутку (Вовчок, І, 1955, 150).

2. Почати жалітися (у 1 знач.).

Як прийшла [смерть], то й розжалілась, за що її бог голодом карає (Україна.., І, 1960, 110);

Ото раз вони [миші] зустрілись Десь на огороді, Одна одній розжалілись Об своїй пригоді (Манж., Тв., 1955, 257).

Значення в інших словниках

1. розжалітися — розжалі́тися дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розжалітися — -іюся, -ієшся, док., розм. рідко. 1》 Те саме, що розжалобитися. 2》 Почати жалітися (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розжалітися — РОЗЖАЛІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., розм., рідко. 1. Те саме, що розжа́лобитися. Поглянув він на той шлях, та і в його [в нього] серце розжалілося, як наче од свого власного смутку (Марко Вовчок). 2. Почати жалітися (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
4. розжалітися — РОЗЧУ́ЛЮВАТИСЯ (ставати лагідним, ніжним, добрим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІШАТИ, М'Я́КНУТИ, РОЗМ'ЯКА́ТИ, РОЗМ'Я́КШУВАТИСЯ, ЗМ'Я́КШУВАТИСЯ, М'Я́КШАТИ, РОЗНІ́ЖУВАТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, РОЗТО́ПЛЮВАТИСЯ, РОЗТОПЛЯ́ТИСЯ, РОЗКИСА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови