розжарений
РОЗЖА́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розжа́рити.
Береться тінями розжарене вогнем і працею обличчя парубка (Стельмах, І, 1962, 120).
2. у знач. прикм. Надто гарячий.
Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече, що на розжарений пісок не можна ступнути босою ногою (Хижняк, Килимок, 1961, 46);
// Який пече сильніше, ніж звичайно.
Розжарене призахідне сонце забарвило ввесь світ символічним кривавим кольором (Довж., І, 1958, 431).
3. у знач. прикм. Розпашілий, розпалений від перенапруги, утоми і т. ін.
Розжареними очима шукала його в списках ранених і полеглих (Кобр., Вибр., 1954, 209).
Словник української мови (СУМ-11)