розжарювати
РОЗЖА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЖА́РИТИ, рю, риш, док., що.
Сильно нагріваючи, робити надто гарячим; розпікати.
Гоготів золотий, огненний кущ, бігли в комин гнучкі, жовтогарячі стрічки, розжарюючи цеглу (З. Тулуб);
Гостряки до стріл, розжаривши на багаттях, щоб загартувати, вкидали [козаки] в коновки (О. Ільченко);
// кого, перен. Збуджувати, розпалювати кого-небудь.
Вміла [Алочка] тонко дошкулити йому, незлобиво посміятися з його суворості, вміла розжарити його на холодному вогні своїх дотепів (Ю. Бедзик);
// перен., рідко. Забарвлювати в червоний колір.
Сонце червоно розжарювало хмарини над обрієм (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)