розжарюватися
РОЗЖА́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЖА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Сильно нагріваючись, ставати надто гарячим; розпікатися (про предмети).
Кожухи кулеметів розжарюються, аж пашать (О. Довженко);
Він [утюг] розжарився так, що, здавалося, шипів навіть від погляду (В. Собко);
Мідь, взята у вигляді пучка тонкого дроту і попередньо нагріта, коли опустити її в хлор, розжарюється і згоряє (з навч. літ.);
// Пекти сильніше, ніж звичайно (про сонце).
Сонце розжарювалося, і Зоя сідала на край поля між кукурудзою, віддихала... (О. Кобилянська);
// Світити, палати сильніше, ніж звичайно (про зорю, заграву і т. ін.).
За Преславою всю ніч буяла пожежа, багряна заграва то розжарювалась, то пригасала на небі (С. Скляренко);
// тільки док., розм. Розпашітись від перенапруги, утоми і т. ін.
Розжарилась, працюючи на току; Розжарились щоки.
2. тільки недок. Пас. до розжа́рювати.
Словник української мови (СУМ-20)