розжеврюватися
РОЗЖЕ́ВРЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЖЕ́ВРИТИСЯ, иться і РОЗЖЕ́ВРІТИСЯ, іється, док.
1. Починати горіти, розгорятися від припливу повітря.
Розжеврілися дрова;
// Починати яскраво палати (про вогонь, пожежу, полум'я і т. ін.).
Розжеврівся Огонь, аж іскри кидать став... (Л. Глібов);
[Деревіцький:] Слід гасить пожежу зараз, як починається, а не дожидать, доки розжевріється в поломінь (М. Кропивницький);
* Образно. Життя, що часом за останні дні здавалось іноді прибите пилом, знову розжеврілось і палахкотіло фарбистим полум'ям надій і упевненості в перемозі (Олесь Досвітній);
// Сильно нагріватися, розпікатися (про предмети).
[Старий Гільзе:] Хоч як розпалиться та розжевриться піч для очищення нашого – не карай нас [Господи] надміру (Леся Українка).
2. Починати блищати, сяяти дедалі яскравіше (про сонце, зорі, заграву і т. ін.).
Зорі все більш розжеврюються на чорно-синьому небі (Дніпрова Чайка);
Сонце тим часом так розжеврілось, що вже ніхто в світі не міг би глянути на нього (О. Донченко);
// Поступово освітлюватися сонцем (про обрій, небо і т. ін.).
[Любченко:] А схід розжеврюється... Може, й сонце побачимо? (Я. Мамонтов);
Сивіють тумани по балках, все вище розжеврюється небо на сході... (О. Гончар);
На сході, над монгольським табором, кровавою [кривавою] загравою розжеврілися хмари (І. Франко);
// Червоніти, освітлюючись променями сонця.
Та ось від вікон, що тілько що розжеврілися були до сходового сонця, забігали тіні (І. Франко);
Сонце .. посилало до землі втомлене, зблякле проміння. Білі стіни хат почервоніли, розжеврілися (Ю. Бедзик);
// Спалахувати вогниками, блищати (про очі).
Ті очі часом і примеркали від стоми, але за хвилину знову розжеврювалися (Л. Яновська).
3. Ставати рум'яним, червоним (про щоки, вуха і т. ін.).
Лице в Гната розжеврілось (М. Коцюбинський);
Щоки її уже розжеврілися, чи від вина, чи від задухи (О. Копиленко);
А гребені у півників Розжеврілись, мов жар (В. Бичко).
4. перен. Пройматися яким-небудь почуттям.
Ні дощ, ні холодна вода не загасила того полум'я, що пойняло серце його біля Степанового дворища й ще дужче розжеврювалося під млином (Л. Яновська);
[Олена:] Цілуйте ж так, щоб у очах потемніло! щоб серце розжеврілось!.. (М. Кропивницький).
5. перен. Проявлятися все сильніше; посилюватися.
А життя йшло, події кругом розжеврювалися (Дніпрова Чайка);
Чи тільки справді то сніги біліють? А може то розжеврілася туга..? (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)