розжеврілий

РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до розже́вріти.

Дара вся ясна й розжевріла, з напівзаплющеними очима й одкинутою головою, ждала на його [нього]. Він тихо, обережно сів біля неї;

// у знач. прикм.

Коли .. бухнуло з розжеврілої огняної маси ціле море іскор під небо, – Максим скрикнув (І. Франко);

На розжеврілому сході виринало з-за обрію сонце (П. Автомонов);

Семен розжеврілими очима стежив за Мордком (М. Коцюбинський);

Навпроти розжеврілого попелища шмигнула тінь (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. розжеврілий — розже́врілий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. розжеврілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до розжевріти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розжеврілий — РОЗЧЕРВОНІ́ЛИЙ (який розчервонівся, розрум'янився), РОЗРУМ'Я́НЕНИЙ, РОЗРУМ'ЯНІ́ЛИЙ, РОЗШАРІ́ЛИЙ, РОЗЖЕ́ВРЕНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ, РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ. На розчервонілих обличчях козаків.. застиг вираз якогось особливого урочистого напруження (Н.  Словник синонімів української мови
4. розжеврілий — РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розже́вріти; // У знач. прикм. Коли.. бухнуло з розжеврілої огняної маси ціле море іскор під небо, — Максим скрикнув (Фр., VI, 1951, 100); На розжеврілому сході виринало з-за обрію сонце (Автом.  Словник української мови в 11 томах