Великий тлумачний словник сучасної мови

розжеврілий

розже́врілий

-а, -е, рідко.

Дієприкм. акт. мин. ч. до розжевріти.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розжеврілий — розже́врілий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
  2. розжеврілий — РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розже́вріти. Дара вся ясна й розжевріла, з напівзаплющеними очима й одкинутою головою, ждала на його [нього]. Він тихо, обережно сів біля неї; // у знач. прикм. Коли ..  Словник української мови у 20 томах
  3. розжеврілий — РОЗЧЕРВОНІ́ЛИЙ (який розчервонівся, розрум'янився), РОЗРУМ'Я́НЕНИЙ, РОЗРУМ'ЯНІ́ЛИЙ, РОЗШАРІ́ЛИЙ, РОЗЖЕ́ВРЕНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ, РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ. На розчервонілих обличчях козаків.. застиг вираз якогось особливого урочистого напруження (Н.  Словник синонімів української мови
  4. розжеврілий — РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розже́вріти; // У знач. прикм. Коли.. бухнуло з розжеврілої огняної маси ціле море іскор під небо, — Максим скрикнув (Фр., VI, 1951, 100); На розжеврілому сході виринало з-за обрію сонце (Автом.  Словник української мови в 11 томах