розжеврілий

РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розже́вріти;

// У знач. прикм.

Коли.. бухнуло з розжеврілої огняної маси ціле море іскор під небо, — Максим скрикнув (Фр., VI, 1951, 100);

На розжеврілому сході виринало з-за обрію сонце (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 628);

Семен розжеврілими очима стежив за Мордком (Коцюб., І, 1955, 116).

Значення в інших словниках

1. розжеврілий — розже́врілий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. розжеврілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до розжевріти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розжеврілий — РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розже́вріти. Дара вся ясна й розжевріла, з напівзаплющеними очима й одкинутою головою, ждала на його [нього]. Він тихо, обережно сів біля неї; // у знач. прикм. Коли ..  Словник української мови у 20 томах
4. розжеврілий — РОЗЧЕРВОНІ́ЛИЙ (який розчервонівся, розрум'янився), РОЗРУМ'Я́НЕНИЙ, РОЗРУМ'ЯНІ́ЛИЙ, РОЗШАРІ́ЛИЙ, РОЗЖЕ́ВРЕНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ, РОЗЖЕ́ВРІЛИЙ. На розчервонілих обличчях козаків.. застиг вираз якогось особливого урочистого напруження (Н.  Словник синонімів української мови