розжевріти

РОЗЖЕ́ВРІТИ, іє, док., рідко. Те саме, що розже́врітися.

Головешка розжевріла (Сл. Гр.);

Злі хмари розійдуться, розжевріють зорі (У. Кравч., Вибр., 1958, 109);

Не німе було козакові те небо, і місяць, і зорі: чи погляне на місяць, на його плями, чи погляне на зорі, то й серце, і думка його розжевріє, як од божого слова (П. Куліш, Вибр., 1969, 99).

Значення в інших словниках

1. розжевріти — розже́вріти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розжевріти — -іє, док., рідко. Те саме, що розжеврітися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розжевріти — РОЗЖЕ́ВРІТИ, іє, док. Те саме, що розже́врітися. Головешка розжевріла (Сл. Б. Грінченка); Злі хмари розійдуться, розжевріють зорі (Уляна Кравченко); Не німе було козакові те небо, і місяць, і зорі: чи погляне на місяць, на його плями...  Словник української мови у 20 томах
4. розжевріти — РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ (сильно почервоніти від припливу крові до шкіри), РОЗРУМ'Я́НИТИСЯ, РОЗШАРІ́ТИСЯ, РОЗЖЕ́ВРИТИСЯ (РОЗЖЕВРІТИСЯ), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПАЛЕНІ́ТИ, РОЗПАШІ́ТИ, РОЗПАШІ́ТИСЯ, РОЗЖЕ́ВРІТИ рідко. — Недок.  Словник синонімів української мови