розжевріти

РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ (сильно почервоніти від припливу крові до шкіри), РОЗРУМ'Я́НИТИСЯ, РОЗШАРІ́ТИСЯ, РОЗЖЕ́ВРИТИСЯ (РОЗЖЕВРІТИСЯ), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПАЛЕНІ́ТИ, РОЗПАШІ́ТИ, РОЗПАШІ́ТИСЯ, РОЗЖЕ́ВРІТИ рідко. — Недок.: розрум'я́нюватися, розпа́люватися, розпаля́тися, розже́врюватися. Василина розчервонілась, як мак (І. Нечуй-Левицький); Андрійкові очі блищали, личко розрум'янилося (В. Собко); (Храпко:) Чого се ти так розшарілася? Іч, очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний); Гладке, опасисте, з одвислими щоками лице Мотрине розжеврілось (М. Коцюбинський); Розпалились у мене щоки (Ганна Барвінок); Розцвілась, розпаленіла (Вутанька) з дороги, мов калина (О. Гончар); Орися розпашіла від роботи, в щоки пломінь б'є (Григорій Тютюнник); Розпашілась темними рум'янцями тітка (М. Стельмах). — Пор. перегрі́тися.

Значення в інших словниках

1. розжевріти — розже́вріти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розжевріти — -іє, док., рідко. Те саме, що розжеврітися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розжевріти — РОЗЖЕ́ВРІТИ, іє, док. Те саме, що розже́врітися. Головешка розжевріла (Сл. Б. Грінченка); Злі хмари розійдуться, розжевріють зорі (Уляна Кравченко); Не німе було козакові те небо, і місяць, і зорі: чи погляне на місяць, на його плями...  Словник української мови у 20 томах
4. розжевріти — РОЗЖЕ́ВРІТИ, іє, док., рідко. Те саме, що розже́врітися. Головешка розжевріла (Сл. Гр.); Злі хмари розійдуться, розжевріють зорі (У. Кравч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах