розжиток
РОЗЖИ́ТОК, тку, ч., розм., рідко.
Те саме, що розжи́ва.
– Ну то й це вже добре! Три вози вибухівки... Хіба ж могли ми раніше думати про такий розжиток? (І. Головченко і О. Мусієнко).
(1) На розжи́ток – те саме, що На розжи́ву (див. розжи́ва).
Задалась [Палажка], виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)