розжиток
РОЗЖИ́ТОК, тку, ч., розм., рідко. Те саме, що розжи́ва.
На розжи́ток — те саме, що На розжи́ву ( див. розжи́ва).
Задалась [Палажка], виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток (Барв., Опов.., 1902, 156).
Словник української мови (СУМ-11)