1. Словник української мови в 11 томах

розжиток

РОЗЖИ́ТОК, тку, ч., розм., рідко. Те саме, що розжи́ва.

На розжи́ток — те саме, що На розжи́ву ( див. розжи́ва).

Задалась [Палажка], виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток (Барв., Опов.., 1902, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розжиток — розжи́ток іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розжиток — -тку, ч., розм., рідко. Те саме, що розжива. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розжиток — див. розжива, нажива, надбання Словник чужослів Павло Штепа
  4. розжиток — РОЗЖИ́ТОК, тку, ч., розм., рідко. Те саме, що розжи́ва. – Ну то й це вже добре! Три вози вибухівки... Хіба ж могли ми раніше думати про такий розжиток? (І. Головченко і О. Мусієнко). (1) На розжи́ток – те саме, що На розжи́ву (див. розжи́ва). Словник української мови у 20 томах
  5. розжиток — Розжиток, -тку м. 1) Развлеченіе? Служу рік, служу другий, — ні смутний, ні веселий. Шчо мене не займає, нічо не тішить.... Тільки того й розжитку, коли стану бувало на стойці та собі тихесенько поплачу. Федьк. Пов. 64. 2) Разжива. Словник української мови Грінченка