розжиток

Значення в інших словниках

1. розжиток — розжи́ток іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. розжиток — див. розжива, нажива, надбання Словник чужослів Павло Штепа
3. розжиток — РОЗЖИ́ТОК, тку, ч., розм., рідко. Те саме, що розжи́ва. – Ну то й це вже добре! Три вози вибухівки... Хіба ж могли ми раніше думати про такий розжиток? (І. Головченко і О. Мусієнко). (1) На розжи́ток – те саме, що На розжи́ву (див. розжи́ва). Словник української мови у 20 томах
4. розжиток — РОЗЖИ́ТОК, тку, ч., розм., рідко. Те саме, що розжи́ва. На розжи́ток — те саме, що На розжи́ву ( див. розжи́ва). Задалась [Палажка], виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток (Барв., Опов.., 1902, 156). Словник української мови в 11 томах
5. розжиток — Розжиток, -тку м. 1) Развлеченіе? Служу рік, служу другий, — ні смутний, ні веселий. Шчо мене не займає, нічо не тішить.... Тільки того й розжитку, коли стану бувало на стойці та собі тихесенько поплачу. Федьк. Пов. 64. 2) Разжива. Словник української мови Грінченка