розжований
РОЗЖО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розжува́ти.
Груба їжа залишається в шлунку значно довше, ніж добре розжована (Метод. викл. анат.., 1955, 136);
// У знач. прикм.
Всередині нило щось, і як ковтати слину — гірко так, наче полин розжований (Головко, І, 1957, 124);
Широко розставивши ноги, Стрибко бездумними очима дивився на розжовану, всю в довгастих дірочках Меланчину хустку (Жур., Вечір.., 1958, 9).
Словник української мови (СУМ-11)