розказні

РО́ЗКАЗНІ, ів, мн., розм., рідко.

1. Пусті розмови, балачки про що-небудь.

[Олеся:] Обрид вже мені Леонід Петрович з своїми розказнями про Петербург (М. Кропивницький);

Змішалися люди по гуртках з усіх сіл, розказням нема краю (А. Головко).

2. розм. Те, що викликає сумнів у вірогідності; вигадки.

Так ми реготалися з її розказнів! (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. розказні — РО́ЗКАЗНІ, ів, мн., розм., рідко. 1. Пусті розмови, балачки про що-небудь. [Олеся:] Обрид вже мені Леонід Петрович з своїми розказнями про Петербург (Кроп.  Словник української мови в 11 томах