розказні

РО́ЗКАЗНІ, ів, мн., розм., рідко.

1. Пусті розмови, балачки про що-небудь.

[Олеся:] Обрид вже мені Леонід Петрович з своїми розказнями про Петербург (Кроп., II, 1958, 277);

Змішалися люди по гуртках з усіх сіл, розказням нема краю (Головко, II, 1957, 256).

2. розм. Те, що викликає сумнів у вірогідності; вигадки.

Так ми реготалися з її розказнів! (Барв., Опов.., 1902, 47).

Значення в інших словниках

1. розказні — РО́ЗКАЗНІ, ів, мн., розм., рідко. 1. Пусті розмови, балачки про що-небудь. [Олеся:] Обрид вже мені Леонід Петрович з своїми розказнями про Петербург (М. Кропивницький); Змішалися люди по гуртках з усіх сіл, розказням нема краю (А. Головко). 2. розм.  Словник української мови у 20 томах