розкат
РОЗКА́Т, у, ч.
1. Схил або укочене чим-небудь місце (перев. на зимовій дорозі).
2. заст. Плоский насип або дерев'яний поміст біля кріпосної стіни чи окопу для встановлення гармат.
Дорош розміряв окопи і розкати, бо знав і кріпості будувать (О. Стороженко);
// розм. Весь кріпосний вал, усе земляне укріплення фортеці.
3. спец. Стальне полотно, яке рухається між прокатними валками на прокатному стані.
Конфігурація профілю прокату визначається калібром, тобто щілиною між робочими прокатними валками, крізь яку проходить розкат (з наук.-попул. літ.).
4. перев. мн. Тривалий, розкотистий гук, відзвук, який лунає, поширюється далеко навкруги.
В залі оплесків розкати, марсельєзи грізний спів (М. Шеремет);
Часами гарматним розкатом проноситься в тишині розпачливе рикання лева (М. Бажан);
Квітневі розкати грому – ознака сталої весни (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)