розкид

РО́ЗКИД, у, ч.

1. Дія і стан за знач. розкида́ти¹ 1, 2, 4 і розкида́тися¹ 1, 2.

Не менш як удвоє зменшено розкид стійкості для різного інструмента (із журн.).

2. рідко. Постава кінцівок (у тварин).

Вадами в поставі передніх кінцівок [коня] вважається також: розкид – вивернутість кінцівок назовні (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. розкид — ро́зкид іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розкид — -у, ч. 1》 Дія і стан за знач. розкидати I 1), 2), 4) і розкидатися I 1), 2). 2》 Розташування об'єктів у різних місцях. 3》 Відхилення результатів вимірювань, показів. 4》 У системах обробки інформації – розташування логічно суміжних об'єктів (напр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкид — РО́ЗКИД, у, ч. 1. Дія і стан за знач. розкида́ти¹ 1, 2, 4 і розкида́тися¹ 1, 2. 2. рідко. Постава кінцівок (у тварин). Вадами в поставі передніх кінцівок [коня] вважається також: розкид — вивернутість кінцівок назовні (Конярство, 1957, 17).  Словник української мови в 11 томах