розкид
РО́ЗКИД, у, ч.
1. Дія і стан за знач. розкида́ти¹ 1, 2, 4 і розкида́тися¹ 1, 2.
Не менш як удвоє зменшено розкид стійкості для різного інструмента (із журн.).
2. рідко. Постава кінцівок (у тварин).
Вадами в поставі передніх кінцівок [коня] вважається також: розкид – вивернутість кінцівок назовні (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкид — ро́зкид іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розкид — -у, ч. 1》 Дія і стан за знач. розкидати I 1), 2), 4) і розкидатися I 1), 2). 2》 Розташування об'єктів у різних місцях. 3》 Відхилення результатів вимірювань, показів. 4》 У системах обробки інформації – розташування логічно суміжних об'єктів (напр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкид — РО́ЗКИД, у, ч. 1. Дія і стан за знач. розкида́ти¹ 1, 2, 4 і розкида́тися¹ 1, 2. 2. рідко. Постава кінцівок (у тварин). Вадами в поставі передніх кінцівок [коня] вважається також: розкид — вивернутість кінцівок назовні (Конярство, 1957, 17). Словник української мови в 11 томах