розкиданий

РОЗКИ́ДАНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. до розки́дати¹.

Скрізь понад шляхом тин був розкиданий (І. Нечуй-Левицький);

Всі листівки були розкидані (М. Стельмах);

Одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана (П. Куліш);

Це були матері забраних у фашистську неволю дочок і розкиданих долею по всіх фронтах синів (О. Довженко);

// розки́дано, безос. пред.

На подвір'ї розкидано папери (Ю. Яновський);

По кімнаті розкидано було строкаті клапті якоїсь матерії (М. Хвильовий);

Охрою по зеленому тлі розкидано кривулясті літери (А. Шиян).

2. у знач. прикм. Покладений не на своєму місці, у безпорядку, безладно.

Скрізь якісь машини, колеса, розкидані молоточки, обценьки, якісь дивні знаряддя (С. Васильченко);

Андрій .. хапливо нахилився і тремтячими руками почав скидать у скриньку розкидані речі (В. Винниченко);

Нагнувся [Давид] над розкиданими книжками (А. Головко);

// Який перебуває у безпорядку; неприбраний.

Розкидане, пом'яте ліжко, табурет, на табуреті коробка сірників (М. Трублаїні).

3. у знач. прикм., перен., розм. Необачно, марно витрачений.

Чорти тільки скарби стережуть. А на розкидані гроші тих чортів і не настачиш (Ю. Смолич).

4. у знач. прикм., розм. Який ні на чому не зосереджується.

Ти пробач мені, любов, маленька дівчинко, – Я з тобою і нерівний і розкиданий (В. Еллан-Блакитний).

РОЗКИ́ДАНИЙ², а, е.

1. Дієпр. пас. до розки́дати².

В орла були широко розкидані крила (Ю. Бедзик);

– Здрастуй! – сказала вона, швидко дихаючи від їзди, усміхаючись, поправляючи розкидане по плечах пухнасте каштанове волосся (Григорій Тютюнник);

Примхливо розкидані квадрати новобудов, і гори матеріалу, і ліс риштовань – усе це видавалося для стороннього ока безконечним лабіринтом (Г. Коцюба);

– Слов'яни мене також цікавлять... Розкидана і тим самим ослаблена могутня сила! (Василь Шевчук);

// розки́дано, безос. пред.

Між зелених хлібів розкидано чорні плями баштанів (А. Головко).

2. у знач. прикм. Розташований у різних місцях (про все або багато чого-небудь).

Розкидані .. в очеретах кучеряві вільхи та верболоз [верболіз] неначе пливли в пуху, потопали до самого верху (І. Нечуй-Левицький);

Недалеко від замка по косогору ліпилися безладно розкидані татарські саклі з плоскими дахами (С. Добровольський);

Як у легенькому тумані, виступають сівачі, боронувальники і тут-там розкидані по степу бригадні табори (А. Головко);

// Розосереджений поодинці, купками, групами (безладно або у певному порядку).

Це було розкуйовджене ліжко з купою .. розкиданих подушок і зім'ятою периною (І. Багряний);

// Який має складові частини, віддалені одна від одної; роз'єднаний.

Аж не віриться, що одне село може бути таке розкидане і таке різновидне (Ю. Мельничук);

Батько відділив його, і на розкиданих чотирьох десятинах Євдоким перебивався сяк-так (М. Стельмах).

3. у знач. прикм., перен. Логічно не зв'язаний (перев. про думки).

Батюшки мовчали, втягуючи в себе дим, і буцім збирали розкидані думи, вибираючи ту, з котрої треба б почати розмову (І. Нечуй-Левицький);

Анарх ледве дочитав цей нервовий, розкиданий, нескладний лист (М. Хвильовий);

Лишились десь на відстані турботи, справи, неспокійні сни, думки й рядки, розкидані й розхристані, як це барвисте листя восени (Н. Забіла);

// рідко. Непослідовний, незібраний, неорганізований (про людину).

Такий він [Юлій Вовк] завжди – поспішливий, розкиданий, незібраний (Ю. Мушкетик).