розкиданий
розки́даний
I -а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкидати I.
|| розкидано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Покладений не на своєму місці, безладно.
|| Який перебуває у безпорядку; неприбраний.
3》 у знач. прикм. Який змушений жити, працювати у різних місцях, далеко один від одного (про всіх чи багатьох).
4》 у знач. прикм., перен., розм. Необачно, марно витрачений.
5》 у знач. прикм., розм. Який ні на чому не зосереджується.
II -а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкидати II.
|| розкидано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм. Який розташувався, розмістився де-небудь.
|| Розташований у різних місцях (про все чи багато чого-небудь).
|| Розосереджений поодинці, купками, групами (безладно чи у певному порядку).
|| Який має складові частини, віддалені одна від одної; роз'єднаний.
3》 у знач. прикм., перен. Логічно не зв'язаний, непослідовний (про думки).
Значення в інших словниках
- розкиданий — розки́даний 1 дієприкметник розвалений розки́даний 2 дієприкметник широко розставлений Орфографічний словник української мови
- розкиданий — РОЗКИ́ДАНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до розки́дати¹. Скрізь понад шляхом тин був розкиданий (І. Нечуй-Левицький); Всі листівки були розкидані (М. Стельмах); Одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана (П. Словник української мови у 20 томах
- розкиданий — БЕЗЛА́ДНИЙ (позбавлений певної системності, впорядкованості, організованості), БЕЗСИСТЕ́МНИЙ, НЕВПОРЯДКО́ВАНИЙ, БЕЗТОЛКО́ВИЙ розм., ХАОТИ́ЧНИЙ підсил.; ПЛУ́ТАНИЙ, СУМБУ́РНИЙ, ПОПЛУ́ТАНИЙ розм., РОЗХРИ́СТАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- розкиданий — Розки́даний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розкиданий — РОЗКИ́ДАНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розки́дати¹. Скрізь понад шляхом тин був розкиданий (Н.-Лев., II, 1956, 62); Всі листівки були розкидані (Стельмах, І, 1962, 463); Одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах