розкидний
РОЗКИДНИ́Й, а́, е́.
1. Який можна розсунути, розкласти.
Люди норовили спати не в душних кімнатах, а на балконах чи в палісадничках на розкидних ліжках, без ковдр (Ю. Збанацький).
2. с. г. Який служить для розкидання, розсіювання зерна.
За способом висіву сівалки поділяються на розкидні, рядкові, гніздові (з наук. літ.);
// Який здійснюється способом розкидання, розсіювання.
При локальному внесенні міндобрив (порівняно з розкидним) врожай зернових зростає на 10–15 процентів (з наук.-попул. літ.);
Мінеральні добрива (до 65 процентів) будуть вноситись переважно розкидним способом при основному обробітку ґрунту (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)