розкланюватися
РОЗКЛА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗКЛА́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.
1. Кланятися багато на знак поваги до кого-небудь.
Перехрестившися разів зо п'ять і вдаривши три земні поклони, Василь почав розкланюватися на всі сторони (І. Франко);
Семен безперестанку розкланювався, трохи підіймаючи циліндр (О. Ільченко);
Здибали ненароком чоловіка тихого, непримітного, і, на подив почту, тихий-непримітний церемонно розкланявся з Кімом Івановичем (А. Крижанівський);
// Відповідати поклонами на оплески, вітання публіки.
Проти своєї волі Рибаков потрапив у становище бухгалтера, одруженого з співачкою. Співачка чудово проспівала, зал аплодує їй, а чоловік вийшов на сцену розкланюватися (О. Довженко);
Нарешті музика вщухла. Танцюристи манірно розкланялись і зникли в сусідній кімнаті (С. Добровольський).
2. Кланятися кому-небудь при зустрічі або прощанні.
Зустрічаючись випадково на вулиці, вони обмінювалися кількома словами і розкланювались (М. Ю. Тарновський);
Айра Олдрідж розкланявся з усім товариством зразу (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)