розкланюватися
РОЗКЛА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗКЛА́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.
1. Кланятися багато на знак поваги до кого-небудь.
Перехрестившися разів зо п’ять і вдаривши три земні поклони, Василь почав розкланюватися на всі сторони (Фр., І, 1955, 148);
Семен безперестанку розкланювався, трохи підіймаючи циліндр (Ільч., Серце.., 1939, 170);
// Відповідати поклонами на оплески, вітання публіки.
Проти своєї волі Рибаков потрапив у становище бухгалтера, одруженого з співачкою. Співачка чудово проспівала, зал аплодує їй, а чоловік вийшов на сцену розкланюватися (Довж., III, 1960, 238);
Нарешті музика вщухла. Танцюристи манірно розкланялись і зникли в сусідній кімнаті (Добр., Очак. розмир, 1965, 321).
2. Кланятися кому-небудь при зустрічі або прощанні.
Зустрічаючись випадково на вулиці, вони обмінювалися кількома словами і розкланювались (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 97);
Айра Олдрідж розкланявся з усім товариством зразу (Ільч., Серце.., 1939, 300).
Словник української мови (СУМ-11)