розклеювати

РОЗКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., що.

1. Роз'єднувати що-небудь склеєне.

Звідкіля Гіммер вивідав про статтю? Невже поштмейстер розклеював конверта, читав написане і розповів Гіммерові? Цікаво (М. Сиротюк);

// Розкривати, розтуляти (губи, очі, повіки).

2. Наклеювати скрізь, у різних місцях.

– Їх [об'яви] можна розклеювати скрізь? – спитала дівчинка (О. Іваненко);

Сьогодні розклеїли наказ, а через чотири дні вже мав з'явитися [Грицько] на збірний пункт у Славгород (А. Головко).

3. розм. Розбивати до крові (звичайно ніс).

Не один і носа розклеїть собі, та проте щасливий! (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. розклеювати — розкле́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розклеювати — -юю, -юєш, недок., розклеїти, -ею, -еїш, док., перех. 1》 Роз'єднувати що-небудь склеєне. || Розкривати, розтуляти (губи, очі, повіки). 2》 Наклеювати скрізь, у різних місцях. 3》 розм. Розбивати до крові (зазвичай ніс).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розклеювати — Розкле́ювати, -кле́юю, -кле́юєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розклеювати — РОЗКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., перех. 1. Роз’єднувати що-небудь склеєне; // Розкривати, розтуляти (губи, очі, повіки). 2. Наклеювати скрізь, у різних місцях. — Їх [об’яви] можна розклеювати скрізь? — спитала дівчинка (Ів.  Словник української мови в 11 томах