розклеювати
РОЗКЛЕ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКЛЕ́ЇТИ, е́ю, е́їш, док., перех.
1. Роз’єднувати що-небудь склеєне;
// Розкривати, розтуляти (губи, очі, повіки).
2. Наклеювати скрізь, у різних місцях.
— Їх [об’яви] можна розклеювати скрізь? — спитала дівчинка (Ів., Вел. очі, 1956, 19);
Сьогодні розклеїли наказ, а через чотири дні вже мав з’явитися [Грицько] на збірний пункт у Славгород (Головко, II, 1957, 515).
3. розм. Розбивати до крові (звичайно ніс).
Не один і носа розклеїть собі, та проте щасливий! (Свидн., Люборацькі, 1955, 28).
Словник української мови (СУМ-11)