розкліплювати

РОЗКЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКЛЕПИ́ТИ, клеплю́, кле́пиш; мн. розкле́плять; док., що, розм.

Розплющувати (очі), розтуляти повіки.

Чую, очі мені розкліплюють (Сл. Б. Грінченка);

Пересилюючи різь в очах, Надійка розклепила повіки і здивовано повернула голову на той голос (В. Козаченко);

Тільки-но він розклепив повіки, його мати звелась із ліжка. на якому була примостилась скраєчку (Г. Колісник).

Значення в інших словниках

1. розкліплювати — розклі́плювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкліплювати — -юю, -юєш, недок., розклепити, -клеплю, -клепиш; мн. розклеплять; док., перех., розм. Розплющувати (очі), розтуляти повіки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкліплювати — РОЗКЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКЛЕПИ́ТИ, клеплю́, кле́пиш; мн. розкле́плять; док., перех., розм. Розплющувати (очі), розтуляти повіки. Чую, очі мені розкліплюють (Сл. Гр.); Пересилюючи різь в очах, Надійка розклепила повіки і здивовано повернула голову на той голос (Коз., Листи.., 1967, 232).  Словник української мови в 11 томах