розкопирсаний
РОЗКОПИ́РСАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до розкопирса́ти.
Лінія фронту була, наче широка ораниця, розкопирсана, порита смугами окопів, подовбана вирвами від снарядів (Ю. Смолич);
* Образно. Стара виразка, розкопирсана нечистими руками, защеміла в Чіпчинім серці (Панас Мирний);
// у знач. прикм.
Місяць заливає химерним світлом розкопирсаний вигін (О. Кундзич).
Словник української мови (СУМ-20)