розкопка
РОЗКО́ПКА, и, ж.
1. чого. Те саме, що розко́пування.
[Куниця:] Легенду про золоту чашу повторюють досить часто. При розкопках кожного кургана, при розкритті кожної крипти незмінно фігурує своя “золота чаша” (І. Кочерга);
На капусті після збирання врожаю провадяться розкопки ґрунту для встановлення чисельності капустяної совки, капустяної мухи, капустянки та інших шкідників (з наук.-попул. літ.).
2. тільки мн. Роботи, спрямовані на пошуки і добування чого-небудь захованого під землею, снігом, руїнами і т. ін.
Під руїнами [Мессіпи] і досі поховано 40 000 людей. Ідуть розкопки (М. Коцюбинський);
// архл. Знімання шарів землі з метою добування, розкриття пам'яток старовини.
Він розпитував про нові археологічні розкопки, про стоянки первісної людини, про сліди скіфів і запорожців (Яків Баш);
– Я знаю, котрий з них шпигун – от побачиш, це сам професор або отой другий, що розкопки провадить... (Ю. Збанацький);
// Місце, де ведуться або велися такі роботи.
Завідуючий заповідником зараз у від'їзді – на археологічних розкопках десь під Мелітополем (М. Чабанівський);
Гайнули вони грузовиком аж до Севастополя, побували на розкопках Херсонеса (О. Гончар);
Уже пройшли й сармати, й Мітрідати. Уже й самої Ольвії нема, лише розкопки дивляться в лиман... (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)