розкорчований

РОЗКОРЧО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкорчува́ти.

Вся площа розсадника розкорчована;

// розкорчо́вано, безос. пред.

Викопано канави, розкорчовано кущі, зрізано купини, площу зорано і засіяно вівсяницею, тимофіївкою та іншими травами (з наук.-попул. літ.);

// у знач. прикм.

Гуркоче трактор на розкорчованій цілині (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. розкорчований — розкорчо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкорчований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкорчувати. || розкорчовано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкорчований — РОЗКОРЧО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкорчува́ти. Вся площа розсадника розкорчована; // у знач. прикм. Гуркоче трактор на розкорчованій цілині (Кучер, Зол. руки, 1948, 116); // розкорчо́вано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах