розкошлачений

РОЗКОШЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до розкошла́тити.

Він покірно пішов за нею, опустивши чубату голову, що нагадувала розкошлачений вітром сніп (С. Журахович);

// у знач. прикм.

Наталя швидко підвелася, закинула за плечі розкошлачену косу (С. Васильченко);

Головатий кинув на стіл справу, підібрав розкошлачені вуса й грузно сів на лаву (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. розкошлачений — розкошла́чений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкошлачений — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкошлачений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкошлатити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкошлачений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розкошлачений — РОЗКОШЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розкошла́тити. Він покірно пішов за нею, опустивши чубату голову, що нагадувала розкошлачений вітром сніп (Жур., Даша, 1961, 4); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах