розкошування

РОЗКО́ШУВАННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. розко́шувати.

РОЗКОШУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. розкошува́ти.

Все тут [у кімнаті] схиляло до спокою, розніженості, панського розкошування (Я. Качура);

Мета [християнського] живопису – не давати розкошування очам, а закликати до молитви (П. Загребельний);

Ви тут по-своєму розкошували. – Не таке це вже й розкошування (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. розкошування — розко́шування іменник середнього роду від: розко́шувати розкошува́ння іменник середнього роду від: розкошува́ти  Орфографічний словник української мови
2. розкошування — -я, с. Дія за знач. розкошувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкошування — ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), КАЙФ розм. жарт., КЕЙФ заст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДА заст., РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯ розм., ЗАЛА́ССЯ розм. рідко (високий ступінь задоволення).  Словник синонімів української мови
4. розкошування — РОЗКОШУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розкошува́ти. Все тут [у кімнаті] схиляло до спокою, розніженості, панського розкошування (Кач., II, 1958, 449); Мета [християнського] живопису — не давати розкошування очам, а закликати до молитви (Загреб., Диво, 1968, 94).  Словник української мови в 11 томах