розкошування
ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), КАЙФ розм. жарт., КЕЙФ заст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДА заст., РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯ розм., ЗАЛА́ССЯ розм. рідко (високий ступінь задоволення). Він почуває задоволення від того, що налагодив кабель (О. Гончар); І постає в уяві рідна стріха І стежечка у спориші-траві, — І з того немала вже нам утіха (О. Ющенко). — Пор. 1. ща́стя.
РО́ЗКІШ (життєва вигода, пов'язана з багатством; розкішне життя); ПИШНО́ТА, РОЗКО́ШЕСТВО, ПИХА́ розм.; РОЗКОШУВА́ННЯ, РОЗКОШОЛЮ́БСТВО (розкішне життя). Максим бажав дочку виростити в багатстві та розкоші (Панас Мирний); "Невже через мене оцей палац, оця пишна свадьба, оця уся пишнота, оце усе добро стане руїною?" (І. Нечуй-Левицький); Предметом гордощів були вазони в нього, Де смирний кактусик, дві фуксії сумні Росли, розкошества ілюзія зелена (М. Рильський); Середина багатої хати з закидом на пиху (М. Кропивницький); Все тут схиляло до спокою, розніженості, панського розкошування (Я. Качура); Збери геть-чисто усі свої вчені книжечки.., заміни панські шовкові сорочки на полотняні, попрощайся з розкошолюбством і йди з мого достатку і з моєї кам'яниці в народ (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови