розкошувати

БУЯ́ТИ (звичайно про певну рослинність як збірне поняття — буйно рости, розростатися, розквітати), БУЙНІ́ТИ, БУЯНІ́ТИ рідко; ПИША́ТИСЯ, РОЗКОШУВА́ТИ (про природу, звичайно в мові художньої літератури, — виявляти себе у всій красі, силі). Село з усіх боків оточене пасмами безплідних гір, і тільки в цьому котловані буяють рясні сади, городи, виноградники (О. Гончар); Посудіть самі, як буйніє весна! ..З бугорків у лощинки, з лощинок у канавки.. іде сувора вода, бунтує, піниться, кружляє і шумить (Ю. Яновський); Цвіла дика черешня в горах. І там, де вона буяніла, гори, здавалося, були вкриті білою піною (А. Турчинська); Буйно пишається жито у полі (І. Манжура); Трава, папороть, арніка, незабудки й т. ін. Все те розкошує коло берега потоку (О. Кобилянська).

НАСОЛО́ДЖУВАТИСЯ ким, чим і без додатка (відчувати велике задоволення, насолоду, щастя), БЛАЖЕ́НСТВУВАТИ без додатка, підсил., УПИВА́ТИСЯ (ВПИВА́ТИСЯ) чим і без додатка, підсил., РАЮВА́ТИ без додатка, підсил. розм., РОЗКОШУВА́ТИ без додатка, рідко чим, підсил. розм., НАПУВА́ТИСЯ чим, поет., УПО́ЮВАТИСЯ (ВПО́ЮВАТИСЯ) чим, рідше, УСОЛО́ДЖУВАТИСЯ (ВСОЛО́ДЖУВАТИСЯ) чим і без додатка, заст.; СМАКУВА́ТИ що (з особливим задоволенням розглядати, читати, говорити, обдумувати і т. ін. що-небудь); ЖУЇ́РУВАТИ без додатка, заст. (віддаватися чуттєвим насолодам; вести життя жуїра). — Док.: насолоди́тися, упи́тися (впи́тися), упої́тися (впої́тися), усолоди́тися (всолоди́тися). Шевченко.. весь ранок дихав свіжим, чистим повітрям, насолоджуючись тишею безкрайого степу (З. Тулуб); В маленьку кімнату, де під теплим душем блаженствував Андрій, знову увійшов господар (С. Чорнобривець); Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся (О. Олесь); Вони дивились одне на одного й раювали (І. Нечуй-Левицький); Данило, заховавшись у хутряний мішок, розкошував у теплі (М. Трублаїні); Довго він стояв перед нею, дивився, напувався чарами її красної вроди (Панас Мирний); Вони (студенти) всі були ще під вражінням сьогоднішніх зборів, ..упоювалися блискучими надіями на недалеку, радикальну зміну людських відносин (І. Франко); Смакуючи давно вже підготовлений Франкові "сюрприз", Федорович ще раз обводить посоловілими очима присутніх (П. Колесник); — Мої маршали розучилися воювати.. Їм би сидіти в Парижі, кататися в пишних каретах, жуїрувати і розважатись на банкетах (П. Кочура). — Пор. ні́житися.

Значення в інших словниках

1. розкошувати — (відчувати велике задоволення, щастя) насолоджуватися, уроч. (вищою мірою) блаженствувати, упиватися.  Словник синонімів Полюги
2. розкошувати — розкошува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. розкошувати — Гараздувати, раювати, жирувати, жити в розкошах <�як у Бога за дверима, як сир у маслі, як у Христа за пазухою>, купатися в золоті, зазнавати насолоди <�розкошів>, ж. богувати.  Словник синонімів Караванського
4. розкошувати — див. багатіти; блаженствувати  Словник синонімів Вусика
5. розкошувати — -ую, -уєш, недок. Жити в достатку, розкошах. || Вести безтурботне, розгульне життя. || Відчувати задоволення, насолоду, втіху від чого-небудь. || перен. Виявляти себе у всій красі, силі (про природу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розкошувати — РОЗКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОСИ́ТИ, кошу́, ко́сиш, док., що, рідко. Косінням звільняти від трави або іншої рослинності. Розкосити стежку в житі; * Образно. Якийсь ранній косар уже розкошував світанок – чути було вологий шелест коси (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
7. розкошувати — Розкошува́ти, -шу́ю, -шу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розкошувати — РОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Жити в достатку, розкошах. Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати… (Шевч., II, 1963, 11); Мали [Охрім із жінкою] всякого добра, що й не злічити.  Словник української мови в 11 томах