розкошувати

розкошува́ти

-ую, -уєш, недок.

Жити в достатку, розкошах.

|| Вести безтурботне, розгульне життя.

|| Відчувати задоволення, насолоду, втіху від чого-небудь.

|| перен. Виявляти себе у всій красі, силі (про природу).

Значення в інших словниках

1. розкошувати — (відчувати велике задоволення, щастя) насолоджуватися, уроч. (вищою мірою) блаженствувати, упиватися.  Словник синонімів Полюги
2. розкошувати — розкошува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. розкошувати — Гараздувати, раювати, жирувати, жити в розкошах <�як у Бога за дверима, як сир у маслі, як у Христа за пазухою>, купатися в золоті, зазнавати насолоди <�розкошів>, ж. богувати.  Словник синонімів Караванського
4. розкошувати — див. багатіти; блаженствувати  Словник синонімів Вусика
5. розкошувати — РОЗКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОСИ́ТИ, кошу́, ко́сиш, док., що, рідко. Косінням звільняти від трави або іншої рослинності. Розкосити стежку в житі; * Образно. Якийсь ранній косар уже розкошував світанок – чути було вологий шелест коси (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
6. розкошувати — БУЯ́ТИ (звичайно про певну рослинність як збірне поняття — буйно рости, розростатися, розквітати), БУЙНІ́ТИ, БУЯНІ́ТИ рідко; ПИША́ТИСЯ, РОЗКОШУВА́ТИ (про природу, звичайно в мові художньої літератури, — виявляти себе у всій красі, силі).  Словник синонімів української мови
7. розкошувати — Розкошува́ти, -шу́ю, -шу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розкошувати — РОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Жити в достатку, розкошах. Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати… (Шевч., II, 1963, 11); Мали [Охрім із жінкою] всякого добра, що й не злічити.  Словник української мови в 11 томах