розкрадати
РОЗКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗКРА́СТИ, РОЗІКРА́СТИ, кра́ду, кра́деш, док., що.
Красти частинами, час від часу.
Стали називать, що старшини розкрадають казну. Казна – це ж гроші і сама старшина наживалася (з переказу);
Німецькі окупанти розтягали й розкрадали військове майно (С. Скляренко);
В нашу хату і комору Закрадаєсь [закрадається] лиходій, Щоб здобуток наш розкрасти, Ще й на нас кайдани вкласти (І. Франко);
– Ну, то поклади мене у віз із рибою. – Ай! Риба! По всій Польщі люди голодні, як собаки. Рибу розкрадуть (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)