розкраяний

РОЗКРА́ЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкра́яти.

Земля, у ранах, чорнотіла, .. До хмар скривавлених летіла І темним сіялась дощем Понад обвугленим кущем, Що прихилився до щілини, Вгорнувши коренем стрічки, Лимонки репані, важкі, Свинцем розкраяну хлібину (М. Стельмах);

Оверко Половець сидів під колесом тачанки просто на землі, голова в нього була розкраяна (Ю. Яновський);

Душа моя така розкраяна, що я вже нічого не розумію (О. Копиленко);

* Образно. О поїздів фронтових бистрота, Вечірня, даль розкраяна надвоє (А. Малишко);

// у знач. прикм.

Петрові виступили смуги на лиці, червоні, як розкраяний буряк (Л. Мартович);

Ось уже затих, захлинувся в передсмертній конвульсії ручний кулемет, .. а сам кулеметник, спробувавши гострої шаблі, лежить собі поряд, ухопивши в долоні розкраяну голову (А. Дімаров).

Значення в інших словниках

1. розкраяний — розкра́яний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкраяний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкраяти. || розкраяно, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкраяний — Розкра́яний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розкраяний — РОЗКРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкра́яти. Земля, у ранах, чорнотіла,.. До хмар скривавлених летіла І темним сіялась дощем Понад обвугленим кущем, Що прихилився до щілини, Вгорнувши коренем стрічки, Лимонки репані, важкі...  Словник української мови в 11 томах